80% пошкоджень через війну та окупацію росією – ця цифра в Ізюмі стосується не тільки житлових і соцбудівель, а й релігійних споруд. Харківське місто історично можна вважати серцем дивовижних соборів і церков України. Ще в 1684 році, коли козаки тільки будували на ізюмських пагорбах фортецю, вони одразу звели і перші храми. Щось із цього, звісно, не зберіглося – так одну з найстаровинніших козацьку дерев’яну церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці було зруйновано під час Другої світової у 1941 році. А от кам’яний Преображенський собор зберігся і нині, хоча повномасштабне вторгнення росії пошкодило і його, і практично кожен ізюмський храм.
Це стосується і Свято-Вознесенського кафедрального собору.
Будівля Свято-Вознесенського кафедрального собору була пошкоджена російськими обстрілами, при цьому частина духовенства (цього собору і низки інших) уславилася участю в проросійській пропаганді. І все це на тлі відновленні серйозно пошкодженої пам’ятки архітектури (ред.: збуд. 1826 р., завершений 1902–03 рр.).
Детально про це в матеріалі Бігус.інфо.
Свято-Вознесенський кафедральний собор в Ізюмі у 2023 році відзначає одну зі своїх ювілейних дат: 120-річчя з дня завершення розбудови. Хоча історично собор набагато старший. Датою його зведення і освячення є 1826 рік, тоді його збудували замість попередника, якого руйнували підтоплення. Є і інша дата – 1792 рік – час самого перенесення церкви у Піски. Тепер це один із районів Ізюма, а колись окрема козацька слобода в передмісті Ізюма.
У центрі Ізюму розбиті цілі вулиці. Район Піски був теж неодноразово під обстрілами. Напевне, найяскравіше можна це побачити, коли виходиш із собору. Одразу погляд вихоплює розбитий приватний будиночок.
Прильоти були в будівлю поруч із собором. Ймовірно, розліт уламків звідти посік внутрішній двір собору: асфальт, стіни, вікна, водостік і навіть хрести на могилах духовенства.
Ймовірною датою, коли собор постраждав від обстрілу, є 22 березня 2023 року. Вже за кілька днів по тому на сайті єпархії опублікували фото наслідків влучання боєприпасів. На них видно, що розбило ґанок собору і пробило дах біля дзвінниці. Ці фото є у відкритому доступі в мережі, у тому числі сайті Ізюмської єпархії УПЦ МП. Подробиць щодо обставин обстрілу, постраждалих чи наслідків для історичної будівлі не повідомляли.
Зараз, проїжджаючи повз, здається, що собору пощастило відбутися тільки подекуди розбитими вікнами і посіченими стінами. Але ні, руйнування значні. Найбільше постраждав дах собору. Там досі видніються здиблені дошки.
На жаль, руйнування не обійшло собор і всередині. Станом на вересень видно, що в кількох місцях пошкоджені фрески, видно сліди підтоплення. Щось із цього постраждало безпосередньо через удар, дещо – вже як наслідок дії руйнації і негоди.
Руйнацій у будівлі було більше, їх частково відновили. Парадокс, що російські військові, які бомбили Ізюм із літаків і вбили близько тисячі людей (це офіційна, але неостаточна цифра загиблих у місті), піарилися на тому, що везуть будматеріали до собору і допомагають латати розбите. Усе це є на відео, у тому числі на ньому зафіксовано, що в цьому соборі знаходився російський військовий, що передає ікони священнику.
Але для історії і пам’ятки архітектури це відео цінне ще й тому, що воно дає змогу побачити, як будівля постраждала через російську агресію. Ось стоп-кадри з відео, які стосуються безпосередньо будівлі.
Представники собору говорити про наслідки обстрілів і те, що необхідно для його відновлення, відмовилися. У тому числі відмовили і в проханні зафіксувати, як зараз виглядає пошкоджений дах будівлі з дзвінниці.
Із офіційних джерел відомо, що Свято-Вознесенський кафедральний собор – один із кількох десятків пошкоджених релігійних споруд в Харківській області. Так, станом на початок серпня 2023 року в Харківській ОВА повідомляли про 169 пошкоджених або зруйнованих пам’яток культури в регіоні. 55 пам’яток внесені у списки ЮНЕСКО. Серед них 20 – це релігійні споруди.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Документування впливу війни на культурний сектор в Україні”, що здійснюється Інститутом масової інформації у партнерстві з ЮНЕСКО. Дана публікація не виражає будь-якої думки з боку ЮНЕСКО. Автор несе відповідальність за вибір і представлення матеріалів, а також за висловлені в них думки, які не обов’язково відповідають ЮНЕСКО та не зобов’язують Організацію до будь-яких дій.
Ганна Черненко. Вісті.
