6 вересня Харківському обласному Палацу дитячої та юнацької творчості виповнилося 88 років. Будівлі, в якій він розташований із 1962 року (це вулиця Сумська, 37), майже на сотню років більше. Її звели протягом 1851-53 років. Через російські удари по центру міста в безпосередній близькості від пам’ятки історії місцевого значення чергового дня народження у Палацу могло б і не бути. Бо могло не бути і самої будівлі.
1 березня 2022 року окупанти випустили дві крилаті ракети по будівлі Обласної державної адміністрації. Пряме влучання туди знищило адмінбудівлю, зруйнувавши 6 поверхів, і вбило щонайменше 29 людей (волонтерів і тероборонівців, які перебували там на громадському чергуванні). Уламки і вибухова хвиля серйозно пошкодили приміщення на території майже кварталу. Сусідні ж, серед яких і Палац творчості, прийняли на себе вибухові хвилі.
У березні 2022 на сайті Міністерства культури та інформаційної політики України повідомляли попередні дані про руйнування пам’ятки історії місцевого значення:
“Внаслідок обстрілу пошкоджено фасади, вікна та ганок пам’ятки історії місцевого значення – Харківського обласного палацу дитячої та юнацької творчості (1851-53 корпус, охоронний № 3296-га). Характер внутрішніх пошкоджень наразі невідомий”.
Так виглядала площа Свободи і будівлі, що стали мішенями для російської армії, у липні 2023 року. Вікна, закриті плитами, – це характерна риса центру Харкова.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:
Палац побудували у стилі пізнього класицизму (проєкт архітектора М. Львова). Він був зведений у 1851–53 рр. як освітній заклад. Спочатку на вул. Сумській, 37 був навчальний корпус Ветеринарного інституту, і тут до 1960 року вчилися студенти. І тільки в 1962 році сюди переїхав Палац дитячої та юнацької творчості. У 1961 році будівлю реконструювали.
Протягом наступних місяців по ОВА і центру російська армія випускала ракети ще кілька разів. За подвійним ракетним ударом 1 березня, були ще прильоти в березні й потім у квітні по житловим будинкам на вулиці Свободи. 28 серпня і 16 вересня окупанти повторили удари по будвлі адміністрації. Щораз пошкодження отримував і Палац творчості.
НА ВІДСТАНІ СОТНІ МЕТРІВ ВІД РУЙНАЦІЇ І ХВИЛИНА ВІД СМЕРТІ – РАНОК УДАРУ ДЛЯ ПАЛАЦУ І ЙОГО ОХОРОНЦЯ
Олексій Недорубко майже половину свого життя (30 років із 69) працює охоронцем у Палаці творчості. Повз його робоче місце щодня проходили сотні дітей і підлітків. 1 березня, коли з Харкова вже евакуювалися тисячі людей, Олексій був на роботі. Добре запам‘ятав і звук прильоту двох ракет, і те, як палац здригнувся.
“Я не поїхав нікуди, на роботу пішов. Метро не працювало, транспорт не ходив. Але я прийшов до Палацу пішки. Я працював і вранці 24 лютого, коли все почалося. Я тоді саме заступив. І так вийшло, що лишився тут на зміну в 4 дні. 28-го лютого саме мав змінюватися з напарником, але як раз 1-го березня був удар по адміністрації. Я спочатку нічого не зрозумів. Було так темно від пилу. Я думав, усе! Палацу немає! Мені здається, десь о 7.55 прилетіла ракета, як шарахнуло тут! Я нічого не бачив довкруг: пил, дим, двері повибивані. Вікон немає, дверей немає, комп’ютери валяються – усе побите, розбите. Замки валялися по коридорах, їх із дверей просто повиривало“, – згадує ранок 1 березня Олексій.
У завжди гамірній і заповненій дітьми будівлі в момент, коли ракета розбила ОВА, він був один. Згадує, у мить, коли вилітали вікна, а вхідні двері потрощило і вкинуло їх частини у фойє, він дивом “розминувся” з вибуховою хвилею і камінням.
“Я ось тут стояв (ред. – біля дверей кімнати охоронця). Вийшов із кабінету, пройшов по коридору повз двері і ось був за цією стіною. Якби на крок далі в коридор, то все. Мене б не було. Мені потім сказали, що я вдруге народився”, – каже охоронець.
Олексія дезорієнтувало, але, оговтавшися, він все обійшов будівлю, шукаючи, чи не почалися в приміщенні пожежі. Охоронцю “щастило”: він відчув на собі вибухові хвилі і кількох наступних обстрілів центру. Ті припадали на його зміни.
ПАЛАЦ ЗАЗРАЗ – ЦЕ 4 ТИСЯЧІ ДІТЕЙ І СОТНІ ДОБРОЧИНЦІВ У РІЗНИХ КРАЇНАХ
Зараз Палац творчості схожий на сотні будівель на вулиці Сумській: вибиті вікна, закриті плитами віконні пройми. Здається, що цими зовнішніми пошкодженнями пам‘ятка і відбулася. Але це зовсім не так. Пошкодження тут серйозні, і якби не вже зроблені тимчасові чи повні, але вибіркові ремонти окремих приміщень, пам’ятка могла б і не пережити ці понад півтора роки.
Директорка Палацу творчості Тетяна Підберезкіна згадує, яким побачила будівлю 1 березня:
“Я приїхала. Бачила розбиті вхідні двері, коридори засипані уламками, але чомусь я найбільше запам’ятала іграшкового ведмедя. У нас після Дня закоханих він прикрашав коридор, і от він весь брудний на цих мотузках… Це як щось нереальне, неправильне. Ми зняли іграшку і сховали. Він обов’язково стане нашим новим експонатом Музею Палацу творчості, нашої нової історії”.
У кабінеті Тетяни все було розкидане вибухом. Згадує, як здивувалася, коли в мішаніні речей і скла побачила практично цілу люстру. Те, що крихка річ «вижила», тоді жінці здалося дивом. До часів входин у оновлений Палац і кабінет люстра схована у шафі.
ЧЕРЕЗ РАКЕТНІ УДАРИ У ПАЛАЦІ БУЛО ПОШКОДЖЕНО:
- дах
- стелі на обох поверхах
- вікна (у всіх двоповерхових корпусах вціліли всього 5)
- стіни, їхнє покриття та оздоблення
- система опалення
- меблі і техніка
Найбільша проблема Палацу – це дах. Його майже зірвала перша ракетна атака по ОВА, наступні вибухові хвилі ситуацію погіршували. Над входом добре видно приклад такого “надриву”.
Покриття зверху залатали. Це вдалося зробити за кошти цілої кагорти доброчинців. Без хоча б тимчасового ремонту сніг і дощі знищили б Палац творчості всередині.
“Балки були виворочені. Коли був третій приліт поруч, дах Палацу остаточно не витримав. На Сумську вже виглядали дошки, було видно, як дах просів. Після кожного удару, ми фіксували або нові руйнування, або як більшими ставали попередні. Минулорічний вересневий удар став каплею, після якої ми зрозуміли, треба щось робити. І тут до нас звернувся Ігор Галенко (директор Палацу Студентів ХНЮУ імені Ярослава Мудрого) і запропонував провести проєкт для підтримку закладу. Ми вдячні театру “База” і Володимиру Какуріну, які доєдналися до проєкту і виступали в Німеччині, щоб зібрати кошти саме на ремонт даху. І ми відповідно до чинного законодавства всі пошкодження заактивували і далі змогли провести хоча б тимчасовий ремонт даху”, – розказує директорка закладу Тетяна.
До повномасштабного вторгнення і ковід обмежень у Палаці займалися близько 6 тисяч дітей. Під час пандемії дистанційно – майже 4 тисячі. Зараз у прифронтовому Харкові гуртки закладу приймають 3 тисячі вихованців, це і дистанційна форма, і майстерики в укриттях.
Ось так перед 88-м днем народження позашкільного закладу виглядали приміщення, де займалися діти.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ІСТОРІЇ ПАЛАЦУ:
– у Палаці творчості провели перше на теренах тоді ще срср масове дитяче новорічне свято з ялинкою, воно започаткувало традицію ранкових заходів
– у будівлі працював Нобелівський лауреат Ілля Мечніков
Батьки десятків вихованців Палацу прийшли на допомогу, щоб закрити вибиті вікна плитами.
Наразі у Палаці творчості вже реалізували кілька проєктів (у тому числі міжнародних і національних), які не тільки є соціально корисними, а й завдяки їм вдалося відновити кілька приміщень у будівлі. Один із нових для України запущених проєктів – це Центр допомоги врятованим. Його відкрили за сприяння UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні. Кожен постраждалий від війни мешканець регіону може отримати в ньому фахову комплексну соціально-психологічну допомогу.
ДОВІДКОВО (ТЕЛЕФОН ЦЕНТРУ ДОПОМОГИ ВРЯТОВАНИМ) +38 066 457 74 17.
Зараз за підтримки Обласної ради і ОВА триває розробка проєктів кошторисної документації щодо ремонтів вікон, системи опалення і розбудови укриття.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Документування впливу війни на культурний сектор в Україні”, що здійснюється Інститутом масової інформації у партнерстві з ЮНЕСКО. Дана публікація не виражає будь-якої думки з боку ЮНЕСКО. Автор несе відповідальність за вибір і представлення матеріалів, а також за висловлені в них думки, які не обов’язково відповідають ЮНЕСКО та не зобов’язують Організацію до будь-яких дій.
Ганна Черненко. Вісті
