Рік тому в Україні відбулася транспортна реформа. Вона передбачала екологічність машин на міжобласних маршрутах і обов’язкову доступність для людей із обмеженими можливостями. Як оцінюють зміни харківські пасажири, Вісті Ньюс запитали на кількох автовокзалах міста.
Зранку суботи з Центрального автовокзалу Харкова відправляються десяток автобусів. Кілька міжнародного сполучення, але більшість везтимуть людей по області. Біля платформ жодної на вигляд іржавої чи старої машини.
Ліза, їде до Балаклії:
Раньше были большие маршрутки, теперь маленькие. Но автобус быстро доезжает, остановки стали более короче.
Проте не всі пасажири так райдужно оцінюють транспорт. … до Кегичівки їхати 115 км, і понад 2 години про комфорт треба забути.
Олексій, їде до Кегичівського району:
За те деньги, которые берут за билет, комфорта никакого. Автобусы переполнены, полицаи останавливают, проверяют, что-то штрафуют, но на них мало, что влияет. Грязные автобусы, я не знаю, битком набитые.
Водії ж переконують, їхні автобуси не просто на ходу, до всього – екологічні. На маршрут не дадуть вийти тим, хто за стандартом нижче євро3. У Володимира автобус євро 5.
Володимир, водій автобусу обласного сполучення:
Сейчас же требования по экологии – оце ж евро 5 потому. Це по топлівній апаратурі. Це не те, що бусік чи нє. Тут датчики стоять – екологія, що вихлопні гази.
А ось інший автовокзал Харкова – №6. Тут область і приміські маршрути на чугуївський напрямок. Цей транспорт на вигляд старіший, це ж підтверджують і моделі машин. Але головне нарікання у пасажирів не якість транспорту.
Тамара, їде на Тернову:
В Терновую маленький автобус. Людей много. Соответственно запихиваются люди как-нибудь, лезут уже.
Окрема справа проїзд за місто та по області людей із обмеженими можливостями. Самі водії говорять, пасажири на візках рідкість, хоча таким за правило допомогти в дорозі.
Володимир, водій автобусу обласного сполучення:
У нас їздить жінка, у неї коляска складається. Вона їздить на Сахновщину, коляска складається. Вона їздить із нами. У туалет допомагаємо. Вона ж інвалід.
Леонід перебрався до Харкова з Луганська, тепер планує від’їзд до Києва. І в його маршруті жодного пасажирського транспорту, говорить, таким візочнику скористатися практично неможливо.
Леонід Балдін, пересувається з обмеженнями:
Есть у нас ИнтерСити – это единственный межгород, которым я пользуюсь. В основном, если мне нужно куда-то ехать – это очень неудобно. По поводу автобусов низкопольных – они есть, это конечно хорошо. Но водители не в курсах, что с ними делать. Они делались и закупались для Евро. И с тех пор они особо не функционируют. Они прям пылью покрыты. Эти пандусы откидные.
Це ж стосується і пересувань у місті – показує, як нещодавно вибирався з автобусу з пандусом.
Транспортна реформа, запроваджена у 2018 році, серед іншого передбачає екологічність автобусів. І це виконується – при проходженні конкурсу за вихід на маршрут, старий транспорт просто не пропустять. А ось у те, що з 2020 року містами та міжобластями курсуватимуть 50% автобусів, доступних візочникам, пасажири не вірять. Адже вже зараз таких має бути 35%.
