Арсеній Парамонов 17-річний студент із Харкова. Кілька років він створює військові мініатюри (вид мистецтва або хобі, яке включає в себе збірку, фарбування та геймплей із фігурками).
Три своїх витвори юнак виставив на аукціон, щоб зібрати кошти та підтримати 92-гу окрему штурмову бригаду імені кошового отамана Івана Сірка.
Подробиці щодо аукціону, а також попередня вартість мініатюр розміщені на сторінці Арсенія у ФБ. Саме там можна взяти участь в аукціоні. Він фінішує 8 жовтня.
“Витвір мистецтва – те, що може залишити після себе людина. Що нікуди не зникає, що зберігається назавжди. Це не матеріальна, а естетично цінна діяльність людини. Саме ці думки переслідують мене під час виготовлення робіт. Кожна діорама завжди залишається у моїх спогадах назавжди, як і історія, яка пишеться кожен день. Ми запам’ятовуємо лише частину, яку бачимо тільки ми, скрізь свою призму. Та на жаль, кожний славний та радісний момент в Історії України має свої зворотні сторони. Наприклад, осінній контрнаступ: визволення Ізюмського та Куп’янського району тощо. За кожною перемогою на фронті стоять життя наших воїнів, безстрашних захисників та захисниць, мирних людей, гинуть і ні в чому невинні тварини. Тому ці діорами я створював від самого серця. Кожна дрібничка будь-то номер, ліхтар, сліди пошкоджень від скалків на бойовій машині, стяг, напис, плакат, постер, наслідки погодних умов мали своє значення в історії цих діорам. Кожна з цих частинок несе відбиток української культури та вільної нації”, – написав Арсеній Парамонов.
Серед лотів 3 роботи. Дві – це історія звільнення села Кам’янка та Куп’янська. Після контрнаступу 22-го року юнак уперше взявся створювати мініатюри, присвячені подіям сьогодення.
“Головна ідея полягає в тому, щоб показати, наскільки багато сіл, селищ та міст російськими загарбниками перетворили в привиди та попіл. Та незважаючи ні на що, Україна повертає свої рідні, вільні та незалежні простори. Одним з таких сіл стала Кам’янка. В ній окупанти знищили ВСІ будинки, майже 1200. Чи комусь дозволено так знущатися із людським життям? Життям тварин? На жаль, і досі ця територія є небезпечною через тисячі мін, розкиданих вздовж доріг, стежок й навіть згорілих будинків”, – вважає Арсеній.
Арсеній каже, у його роботах є історичні неточності. Але при створенні мініатюр він гнався не за стовідсотковою точністю, а за атмосферністю. Тому багато часу приділяє кольорам. Це займає дуже багато часу, але це і створює того, чого прагне майстер, – відчуття реальності.
Історичні мініатюри Арсенія – це ще й деталі. У них вже своєрідна авторська філософія. Це добре відслідковується на прикладі поки найбільшої мініатюри, яку зробив юнак. Це діорама “Windmühle”. У ній, каже Арсеній, солдати за мить до загибелі, а сама “сцена” за мить до знищення.
“Навідник чистить гармату, і в цей момент прилітає снаряд артилерійський. І це, скажімо так, ця секунда триває вічність. І показує, наскільки життя важливе”.
Торги всі бажаючі можуть влаштувати просто під постом Арсенія з лотами.
