Після російського обстрілу готелю в Харкові у поліції Харківщини заявили, що ця атака могла бути спрямована на працівників ЗМІ.
Володимир Тимошко, начальник поліції Харківської області:
У цьому готелі військові ніколи не жили. Це знає майже весь Харків. Цей готель використовувався працівниками ЗМІ. Це був також загальновідомий факт. На момент удару в ньому перебували в тому числі і іноземні журналісти, зокрема, журналісти з Республіки Туреччина. Тому, я вважаю, що цей удар російська федерація здійснила саме по змі, тому що цей готель використовувався переважно працівниками ЗМІ.
Так виглядали техніка і захисне спорядження однієї зі знімальних груп, що перебували в готелі.
Начальник Слідчого управління поліції Харківщини Сергій Болвінов опублікував фотографії медійників і їхні спогади про пережити під час ракетних ударів.
“Шоковані зухвалістю росіян і ударом по готелю – турецькі кореспонденти кажуть, що дивом вижили під час ракетної атаки. У готелі, який атакували росіяни, кореспонденти турецького видання зупинялися вже не вперше. Журналіст та фотокореспондент працюють в Харківській області та фіксують воєнні злочини армії агресора. Цього разу приїхали шостого січня. Під час атаки обидва були в своїх номерах на другому поверсі. Службовий автомобіль, на якому журналісти їздили по Харківській області та знімали наслідки російських атак, був припаркований біля готелю і також пошкоджений внаслідок вибуху.Обидва іноземні журналісти кажуть про те, що цей об’єкт – повністю цивільний. Цього разу вони побачили, як “воюють” росіяни, на власні очі”.
“Я відчув страшний вибух, слідом ще один, полетіло скло. Уламками скла мені пошкодило руку. І я одразу вибіг на вулицію. Дуже злякався за свою колегу, вона була в сусідньому номері. Це зухвала атака на звичайний готель, ми завжди там зупинялися під час відряджень, це майже середмістя, і ми не очікували, що росіяни можуть вдарить по ньому. Жодних військових там не було”.
“Я почула гучний вибух, здійнявся пил, було нічого не видно. Я перебувала в такому стані, що майже нічого не розуміла, не розуміла, що відбувається. Я відчувала себе у шоковому стані, в мене полетіли уламки. Коли вибігла на вулицю, побачила там свого колегу з закривавленою рукою”.
