10 вересня – річниця звільнення Ізюму від російських військ і окупації. Сюди, попри значні масштаби руйнування і замінованість району, продовжують повертатися люди.
Цю дату люди вшанували в центрі міста, на площі, довкруг якої через авіаудари і безперервні обстріли жодної цілої будівлі. Сюди з прапорами України та Ізюму приїхали лозівські байкери, і пройшов дитячий флешмоб.
В Ізюмі за рік пройшла масштабна кампанія з деколонізації топонімів, тепер багато вулиць названі на честь ізюмчан і не тільки – багатьох причетних до оборони та захисту міста, патріотів, яких закатували росіяни тощо. От тільки два промовистих приклада, чиї прізвища закарбовані тепер в Ізюмі:
- Роман Ратушний – громадський діяч, військовий, доброволець, патріот, який загинув 9 червня 2022 року в Ізюмському районі.
- Володимир Вакуленко – письменник, патріот, якого окупанти забрали з дому і вбили, його тіло знайшли в могилах масового поховання в Ізюмі, нещодавно був виданий його щоденник, написаний під час окупації.
- Костянтин Маляров – рятувальник, який працював попри окупацію і загинув на чергуванні
Серед людей, які прийшли відзначити річницю, і рідні загиблих.
Зоя Кузнєцова, теща загиблого рятувальника:
Рятувальник, вони поїхали на пожар. Вже затушили, їхали назад, і його… Зрозуміло, вони поховались, але його і там достало. Миттєва смерть: двічі його поранило, спочатку в ногу, потім у серце.
10 вересня ізюмчани поклали квіти до могил героїв на Алеї Слави.
Таксіст, військовий, що обороняв Ізюм, згадує своїх побратимів тероборонцівців:
Оце Сергій Радченко, це Віктор Бєльський – люди, які найдовше залишалися в місті Ізюм. Останній раз я з ними бачився 26 березня. Через кілька днів вони загинули в стичках з руськими військами. Люди мають пам’ятати, якою ціною далася свобода
Як і Таксіст, ізюмчани прийшли до військкомату 24 лютого, щоб стати на захист міста. Їхній подвиг у стримуванні російської армії неможливо оцінити, протягом багатьох днів вони робили неможливе.
Тисяча людей була вбита чи загинули без допомоги під час окупації Ізюма. Сотні пережили полон і тортури. Серед них 70-річний мешканець села Савинці.
Анатолій Гарагатий, блогер, провів у полоні 100 днів:
Коли зайшли руські війська в селище Савинці, я засняв колону російських військ і виклав в інтернет. За що прийшла розплата. 28 травня пов’язали, відправили в балаклійську в’язницю і я провів там 100 днів.
Юрій Кузнєцов, лікар, рятував людей в окупації:
Трохи більше року назад я стояв біля лікарні зруйнованої, дивився на трасу. Йшла велика кількість російської воєнної техніки. Знаєте, депересія накатувала, як можна здолати таку кількість. Але сьогодні 10 вересня, і вже рік як наше місто звільнене. Життя вирує у нас.
Юрій Кузнєцов, лікар, рятував людей в окупації:
Хочу передати тим, хто знаходиться зараз у тій ситуації, в якій ми були практично впродовж 7 місяців: потрібно вірити, що буде все добре! Все звільниться, і наша держава буде наша держава!
