Їх звуть жучками і малюками, вони успішно підкорюють бездоріжжя і давно відвоювали собі місце у спорті та екстрімі. Це все про маневрових баггі.
Та в умовах війни українські захисники розгледіли в баггі неабиякий потенціал. Ці машинки називають ледь не такою ж нагальною потребою для військових, як, наприклад, дрони. А все тому, що конструктори настільки вправно переобладнали автівки під бойові задачі, що баггі стали багатофункціональними: проїде, де треба, непомітний, для кого треба, і, звісно, вивезе своїх.
Підтримати команду і допомогти військовим отримати ще один баггі можна за реквізитами:
Банка https://send.monobank.ua/jar/3YZLWdyQjg
PayPal: wichlacz.ua@gmail.com
Володимир – частина запорізької команди “Хортицька варта”, яка допомагає військовим у тому числі і баггі.
“Для кожного завдання має бути своя машина. Звичайно, це не БТР, і вона як БТР не може валити скрізь, але вона мобільна легенька, вона не так у приціл виявляється, важче її заптурити. Вона проскакує там, де БТР не проїде. Плюс 2 ось таких відкидних лежачка для 300-х, і поїхали. Евакуація. І кулемети ставлять її у, виконує різні завдання,” – розказує Володимир.
Володимир займається баггі близько 2 років. Перші машини йому привезли з гонок на виживання. Тоді і не думав, що вони братимуть участь у реальній боротьбі за життя. Наразі команда майстрів уже передавали автівки і ТРО, і ЗСУ.
“Перша вийшла, ми її тричі доробляли, переробляли, ламали, знаходили «дитячі» місця. Потім пішла ось ця. Цю ми місяці 2-3 робили. Тому що вдосконалення, вона більше стала за кліренсом, вантажопідйомністю, прохідністю. Кожна наступна все цікавіша і цікавіша стає. Все одно вилазять якісь дитячі болячки, які одразу не позначиш, і потім ми доопрацьовуємо, доопрацьовуємо, доопрацьовуємо”, – говорить Володимир.
Вже в кінці літа в цій запорізькій команді збирали їх п’яту машину. Місяць йде на виготовлення однієї. Щоб баггі став таким, як треба, потрібні 3 операції (від зварювання до остаточного оснащення), які виконують різні фахівці, тому на потік можна поставити виробництво одразу кількох автівок.
Дмитро як механік знає в баггі кожен гвинтик, хоча збираючи першу, вчився всьому з нуля:
“Я їх називаю «малюки». Найскладніше – це двигун та гальмівна система. Саме перебрати. Ти ж туди душу вкладаєш, і щоби не було такого, що ти його зібрав і щось пішло не так під час запуску. Ти кожну дрібницю, кожну детальку, частинку – її вичищаєш, миєш, притираєш. Для покатушок – можна дуже швидко зібрати і не так переживати. Ти став у місті, подзвонив – тебе притягли. А тут машини їдуть дуже далеко, і щоби не було жодних нюансів: закипіла вона чи щось відвалилося, відпало. Такого ми не маємо. Машина тестується після збирання повністю”.
