Михайло Яцентюк жив у будинку на вулиці Пам’яті, 2 разом із дружиною. Коли російська армія окуповувала місто та нещадно бомбардувала житлові квартали, чоловік забрав всю родину у своєму домі: тітку, що пережила Другу світову, доньку з зятем і трьох онуків. Облаштував їм окреме укриття в електрощитовій. Людям хотілося бути поруч і підтримувати один одного.
Сусіди здебільшого під час авіанальотів спускалися у підвал, де разом зробили собі комфортний сховок. 9 березня 2022 року близько півсотні людей теж спустилися в укриття. Сім’я Михайла була в щитовій. Над Ізюмом знову були російські літаки.
Михайло Яцентюк, мешканець дому, втратив 7 членів сім’ї:
О 8.30 зруйнували ось по Хлібозаводській будинок, а о 9 ранку сюди влучила авіабомба. У підвалі знаходилося приблизно 50 чоловік. У електрощитовій, де знаходилася моя рідня, загинуло 7 чоловік. Внучка Аріна каже мені, дідусю, принеси чаю. Беру термос, беру чайник, виходжу. На сходовий майданчик ось тут. І в цей момент вибух. Мене кинуло під драбину вниз животом, привалило ноги. Я втратив свідомість… І коли прийшов до тями, зрозумів, що сталася аварія. Став звати: Наташа! І ніхто не відкликався.
Одразу після удару ті, хто вижив і хто був поруч із будинком, кинулися до завалів. Намагалися відшукати загиблих. Але важкі плити та каміння голіруч зрушити не могли. Вдалося знайти живою жінку, яку привалило. Але витягти її не змогли. Сусіди спускалися у завал і носили їй воду. Але за кілька днів вона померла.
Дім після удару горів ще дві доби.
Тетяна Чвалун, мешканка зруйнованого будинку:
Бомбили багато і з усіх боків. Цей гомін, шум… І будинок він потім горів. Ось дивіться, 3-й поверх над нами. Це другий мій. Третій поверх, бачите? Це пряме влучення в зал. То було ще до вибуху.
Ізюмські рятувальники приступили до розбору завалів 31 березня. До того часу їх не пускали до будинку окупанти. Головне, не дали потрібну техніку для роботи. Без неї щодня тривали розбори голіруч, їх доводилося щодня починати спочатку, бо купа каміння зсувалася на щойно розібране.
Олександр Ковалевський, рятувальник:
Перший раз нас допустили до розбору даних завалів 31 березня. До того часу нікого не пускали. Втрачений час був дуже великий. Якби ми приступили до розборів завалів в той же день, то, можливо, ми б ще б когось дістали живим.
Першими з-під завалів підняли тіла сім’ї Михайла.
Михайло Яцентюк, мешканець дому, втратив 7 членів сім’ї:
Викопали перших моїх 4-х: жінку, тьотку і зятя, і Дімку. Першого 13-го числа десь о 4-й годині. Я їх отам накрив і сховав, а вранці знайшли дочку і двох внуків: Арину і Олексія.
Олександр Чвалун теж жив у цьому домі. У ранок удару був у своїй дачі поруч із розбитим домом. Згадує, як далі одне за одним піднімали тіла інших. Опізнавали жертв сусіди. Хтось був пошкоджений настільки, що імена вгадували за фрагментами одягу, телефоном чи документами поруч. Когось опізнати було просто неможливо.
Тоді дістати з-під руїни змогли рештки 47 людей. Але після слідчих дій, ДНК-експертиз виявилося, що кількість опізнаних і неопізнаних тіл і список досі нерозшуканих мешканців, не співпадає. Тому пошукові роботи на вулиці Пам’яті, 2 поновили.
Валерій Марченко, начальник Ізюмської міської військової адміністрації:
Це з тих показів, які люди давали в процесі слідства, що 5 людей не знайдені. Можливо, там людей буде і більше. Тому що в цьому будинку люди загинули сім’ями.
Кілька днів тому рятувальники з Харкова приступили до першої частини робіт.
Сергій Білоус, начальник караулу 8 пожежно-рятувальної частини Харкова:
Конструктив був пошкоджений дуже сильно. І наша задача була – саме демонтувати аварійні конструкції. За допомоги спецобладнання ми зробили це спочатку з верхніх поверхів. Це робиться для убезпечення роботи рятувальників. Далі йтимо до землі, будемо шукати рештки тіл і розбирати завали.
