Він вміє воювати зброєю і творчістю, під щільним бахмутським вогнем сміявся над ворогом і змушував сміятися побратимів. Руслан – боєць Тероборони, і він малює комікси і карикатури.
Перший малюнок створив просто в окопі. До того брався за олівець ще в дитинстві.
«Одного разу мене так «ошарашило», як від пострілу, що можна робити комікс про війну. Зробити такий комікс, щоб розказати про цю війну, щоб могли і маленькі діти, і люди взагалі зрозуміти деякі речі. Щоб через комікси їх розтлумачити. І я почав малювати якісь історії хлопців».
Харків’янин 24 лютого 22-го пішов добровольцем. Це тепер він досвічений боєць 113 бригади ТРО. Був у Бахмуті, під Богородичним тощо. До повномасштабного вторгнення Руслан займався чи не найдобрішою справою – працював у видавництві, де розробляв дитячі розвиваючі конструктори.
«Я розробляв конструктори для дітей, і мене дуже робило щасливим те, що дуже багато дітей, близько 100 тисяч, за моїми підрахунками, користувалися моїми конструкторами. Я був щасливий. А прийшла війна, і все змінилося…»
113 бригада ТРО зараз боронить Харківщину. Поки військові розказують журналістам про стан лінії оборони, готовність реагувати на провокації, які може почати ворог. Руслан непомітно дістає з рюкзака блокнот. На аркуші з’являються солдат і оператор. Як і в решті малюнків художника, тут теж є місце жарту та символічності.
Руслан вже створив понад 150 малюнків. Тут і про Кримський міст, і про солдатське заспокійливе «мам, я в шапці і броніку», про холодні окопи і багато про друзів, які пліч-о-пліч стоять із Русланом.
«Я просто рисую, що мене надихає. Це моя така психлогічна розгрузка. Я більше рисую для своїх хлопців, яких я дуже люблю – люблю їх малювать».
Багато карикатур у Руслана про окупантів. Жартома називає малюнки «антипропогандою».
В одному з боїв художник був поранений. Згадує, як везли у шпиталь, і він готувався заповнити сторінки блокноту новими історіями. Каже, не зміг.
«У кожному малюнку повинна бути своя енергетика, а її можна взяти тільки тут в окопах. Тому я малюю тільки тут (сміється)»
У майбутньому Руслан прагне реалізувати великий творчий проєкт. Зараз його малюнки бачать побратими і підписники в Інстаграм, до речі, там його можна знайти за ніком ruslan_ukrainian_force. Щойно буде змога, хоче зібрати свої мальовані історії війни у щось масштабне і єдине.
«Я почав малювати, щоб показати різницю між цивільним і військовим життям. Об’яснити тим людям, які на гражданці, як виглядає військове життя. Пізніше я почав малювати хлопців, пізніше я почав малювати то, що відбувалося на цій війні в нашій країні. Навіть можна сказати пропаганду, хоча дуже не люблю це слово. Малюю все, що надихає. Немає ніяких кордонів».
Вже зараз, гортаючи Інстаграм тероборонівця, видно, що ідея має вийти цікавою, бо Руслан лишив на папері багато значущих подій. І вони – десь виключно про Харків чи на національного масштабу – були однаково важливі для боротьби проти росії.
Над собою Руслан також жартує. Показує малюнок про супер бійця і дідуся – ці два в одному він і є.
«Коли ти в броні, коли ти при зброї, ти маєш мобілізувати всі свої сили і рухатись. А коли все спокійно, ти приходиш десь, де можеш відпочити, ти відчуваєш себе таким старим-старим. І безсилим».
Є в художника і малюнок-передбачення. Коли лікувався, медсестра попросила намалювати перемогу. Руслан більше трьох тижнів думав, що саме з’явиться на аркуші.
«Це море, пісочок, зняті берці і все спокійно…»
