Бліндаж, буржуйка, що в окопах гріла солдат, мобільний, із якого більше не подзвонити. Як стало відомо Вісті Ньюс, у Башкирівці, що на Харківщині, вчителі та волонтери відкрили унікальний музей. У ньому майже тисяча речей із фронту та в кілька разів більше історій болю та перемог. За час існування музею до школи вже приїжджали гості з Америки, Білорусі та кількох областей України. Екскурсії тут проводять учні, які про війну знають не тільки з музею. 200 батьків бойової школи служать.
Звичайна школа: галас на перервах і дзвінки за розкладом. Ось тільки за нею давно закріпили ім’я – “бойова”. Башкирівська ЗОШ розташована у військовому містечку. Тут вчаться діти бійців, а до цього вчилися і вони самі. Тож рік тому у школі відкрили музей. І перше, про що в ньому говорять – відстані до війни немає.
Євгенія Воронова, заступниця директорки Башкирівської школи:
Для жителей Донбасса это обычная жизнь. Они не замечают уже этих пуль, хотя это страшные вещи. Но они к этим страшным вещам просто уже привыкли. Точно также как привыкли наши дети, что их отцы на войне. Вобще, мы уникальная школа, потому что у нас 197 детей, чьи родители проходят службу.
Під музей віддали кабінет завуча. Замість журналів тут міні-бліндаж. Буржуйка, ложки та казанок, закопчені димом. Вони з реальних окопів. Семикласник Дмитро заплющує очі – говорить, важко уявити, як воно – жити в бліндажі.
Дмитро, семикласник:
У нас бывают акции – мы собираем одежду и относим, отвозим. И помагаем таким образом, если зима, согреться. Потому что в полевых условиях невсегда тепло.
Першим експонатом стала маскувальна сітка. Тепер речей вже понад тисячу. До всього можна доторкнутися, вдягти на себе бронежилет чи каску.
Анастасія Ісаєва, учениця:
Немного страшновато до этого дотрагиваться, потому что это было в зоне действия войны. И страшно, что из этого кто-то стрелял.
Окремо в музеї розказують про колишніх школярів і батьків, які з війни не повернулися. Таких тут вже 5.
Дар’я Богомолова, семикласниця, батько служить:
Мне кажется, самое ємоциональное, что здесь есть из вещей, это вещи погибшего Шапошника Игоря Андреевича, которому было 19 лет. И вот эти кукла-мотанка, кошелек, телефон и перчатки были при нем, когда он погиб. Хочется расплакаться.
Речі сюди приносять волонтери, медики, капелани та бійці.
Когда они узнали о нашем школьном музее, они нашли выход из ситуации, они решили, что на память об Игоре, о сироте, передать вещи.
У музеї немає центрального експонату. Кожну річ вважають важливою.
Из шахты Бутовка, и второй флаг из Авдеевки. Ты понимаешь, насколько рядом ходит смерть.
Євгенія Воронова, заступниця директорки Башкирівської школи:
Жизнь продолжается даже на войне. И вот нам передали такой экспонат. А самый последний экспонат я вам сейчас покажу. Это книга Андрея Бессараба. Он был в плену.
За екскурсоводів у музеї діти. Із вересня зустрічають однолітків і дорослих.
Тамара Єрьоміна, керівниця гуртка екскурсоводів:
Раз 5 переделывала все эти материалы. Пересматривала. Обходила какие-то острые углы, чтобы не задеть ничью боль. У нас так получилось, что приехали дети из Печенег, и у одной из девочек тоже погиб папа в АТО.
Музей вже навідали гості з Америки та Білорусі, різних областей України і десятків шкіл Харківщини. За мету ставлять не розчулити когось, а показати правду.
