Вона обожнює українську мову, фольклор, словники і рідковживані слова. Аліні Герасименко 17 років і вона унікальна харківська випускниця. Українську на національному мультипредметному тесті дівчина склала на максимум: взяла 200 балів усього за 15 хвилин.
“Я дуже багато тестів уже проходила, які там в інтернеті були підготовчі. І вони теж допомагали готуватися. І зі вчителькою ми і на урках готувалися і додаткові заняття теж були. І тому я теж набила руку. Дуже швидко намагалася писати, і як раз на МНТ вийшло написати найшвидше – 15 хвилин. Я коли готувалася, я ще так не писала. До того десь 20 чи 30 хвилин», – так пояснює шалену результативність Аліна.
Але, насправді, дівчина просто закохана в мову. Із 7-го класу школярка окрім програми шукала та всотувала знання звідусіль: від блогерів, із літератури та словників. Аліна – не просто книголюбка, вона фанатка слів. Вивчила і вживає слова зі “Словничка репресованих слів” Орисі Демської.
Чи очікувала Аліна на найвищий бал? При відповіді тільки посміхається. Каже, хвилювання було дуже багато. Але боялася не не скласти, а те, що через обстріли можуть бути перебої зі зв’язком чи зупинка через повітряну тривогу. Дівчина, як і всі її харківські однолітки, до навчання в екстрим умовах звикла.
“Я ховалася тільки на початку війни, тобто перші 3 місяці весни, коли я ще була в 10-му класі. Тоді я бігала в ванну, тоді ще ходили слухи, що там найбезпечніше. Власне, там не було вікон, тому для мене це було найспокійніше, тому що в моїй кімнаті в мене і ліжко і стіл біля вікна. Тому я перші 3 місяці туди дуже рідко заходила, дуже було страшно, що якщо прилетить, то відразу всі уламки на мене. Тому я навіть спала у ванній. Я з телефоном і навушниками сиділа і відповідала на питання. Все одно уроки навіть допомагали відволіктися. Я дуже раділа, коли вони були. Найбільше складнощів було, коли вимикали світло. Особливо, коли я була в області. У першому семестрі я була в Харківській області, і там набагато частіше вимикали світло, набагато надовше. Тому дуже довго не було інтернету, і доводилося інколи з ліхтариком читати, але я це робила”.
Із вчителькою української мови та літератури Іриною Таровитою Аліна із початку повномасштабного вторгнення займалася онлайн. Востаннє в школі Аліна була у переддень повномасштабного вторгнення ще десятикласницею. 24 лютого 2022-го мала отримати оцінку за твір. Тому зошит, як і кабінет української, бачить аж за 15 місяців.
“Коли вона потім мені сказала – 15 хвилин. Склала за 15 хвилин! У мене у той момент така внутрішня пауза – оце так! Це було неймовірне відчуття. Аліна пішла далеко у своїй освіті, вона відкрила для себе чимало українських блогерів, вона переглядає різні відео, вона знає силу силенну різноманітної інформації з історії, етнографії. У нас із учнями окрім онлайн уроків були ще ІГЗ (індивідуально-групові заняття), які відвідують за бажанням. Ми з дітьми ІГЗ ще й під вечір НМТ провели. Аліна не пропустила жодного, починаючи з 7-го класу. І ще поки була можливість ця дівчинка сиділа зі старшими класами, просто слухала і накопичувала знання. Така працездатність і зацікавленість навіть усуперіч війні дасть будь-кому підготуватися”, – говорить Ірина Таровита.
Історію в НМТ Аліна склала з однією помилкою і теж за 15 хилин. Сміється, каже, прагла більше часу лишити на тест із математики.
“Мені просто дуже подобається багатство нашої мови. Я дуже люблю читати словники, дізнаватися нові слова. Просто взагалі ми спочатку росли в такій атмосфері ще в початковій школі, що українська не дуже цікава. Не дуже багата, просто дуже схожа з російською. Але ми її вчимо, тому що так треба. Але, насправді, у нас дуже багата мова, і мене це дуже вразило, і я її дуже полюбила”.
Аліна надихнула на поглиблене вивчення української свою класну керівницю, закохує в мову свою сім’ю.
Ірина Гільова, класна керівниця:
“Діти дуже подорослішали. Ось за ці півтора роки вони подорослішали в тому плані, що вже не батьки їм кажуть, що це тобі треба, ти вчись, ти займайся, вони вже самі розуміють, якщо вони не зроблять, не вступлять до ВНЗ, хто ж потім відновлюватиме, хто навчатиме і працюватиме для України. Я вважаю, вони в мене молодці, патріотичні діти. Я сама родом із росії, хочу за прикладом Аліни вивчити українську поглиблено”.
Ддусь рекорлсменки Микола Гриненко дуже пишається онукою.
“Війна як началась, вона тільки українською спілкується з усіма і дома. Вона трошки нас усіх українізує. Якщо я чогось не знаю, у нас же в Харкові суржик, якщо слово якесь перекласти, то до неї звертаюся, вона підказує”.
Поза нормальним життям минув 10-тий і 11-тий класи Аліни, останній дзвоник і випускний. Нарешті відчути живе навчання дівчина хоче хоча б студенткою. Тому найбільше прагне вступити до Київського університету Шевченка. Фах обиратиме до душі – українська мова або фольклористика.
