Є потреби, а є цінності. З цих слів починає розмови з харківськими студентами Герой України Володимир Жемчугов. Чоловік був партизаном в окупованому Красному Лучі, через вибух втратив руки та рік ледь живим провів у полоні. Тепер він зустрічається зі студентами та презентує фільм «Бранці Кремля». Кілька годин у кожному ВИШі перевертає в свідомості молоді заїжджене слово “патріотизм”. Говорить про злочини Росії, окупацію рідного містечка на Луганщині, партизанщину, вибух і полон.
Раз руки не можуть тримати зброю, став вести війну з російською пропагандою. Володимир Жемчугов розпочав у Харкові серію зустрічей із студентами. Спочатку університет повітряних сил, тепер – педагогічний.
Володимир Жемчугов, Герой України:
Они уже будут вливаться во взрослую жизнь и им надо знать правду.
Молоді презентує уривки зі стрічки «Бранці Кремля». Повний фільм дарує на дисках – у ньому про заґратованих Росією, що повернулися додому та лишаються незаконними заручниками. Далі багатогодинна бесіда. Майбутні льотчики, інженери, вчителі – історію життя Героя України слухають у повній тиші. Жемчугов говорить без прикрас про втрату рук, батьківського дому на Луганщині, про свою особисту боротьбу за країну в повній окупації.
Володимир Жемчугов, Герой України:
Взорвалась линия электропередач. Они поняли, что я имею к этому отношение. Нашли мою шапку, место, где кровь – подорвался. Кровавый след, куда я дополз с дороги. Поняли, что я имею к этому отношение. И начались уже допросы в больнице, в реанимации. Меня допрашивали вот эти с московским акцентом люди. Я провел один год в плену. Я единственный украинец, который тяжело раненый, провел год в плену.
На зустрічах є студенти-волонтери, вчителі, що воювали в АТО, є першокурсники. Коли все це сталося, останнім було по 13 років. Чесно кажуть, для декого 5-річна війна отримала обличчя тільки після бесіди з Володимиром.
Вікторія Щербініна, студентка 1 курсу:
Я не знала этого человека. Я первый раз его увидела. Не знала, что у него там протезы. Сама по себе я не очень такая храбрая, вот. А им я восхищаюсь.
Ганна Храмогіна, студентка 2 курсу:
От этого человека действительно веяло теплом и добротой. И мы действительно узнали много нового, которого не расскажут ни по телевизору, ни в интернете. Больше всего меня тронул его рассказ, когда он подорвался на минах, потерял руки, но все равно он не сдавался, продолжал идти дальше.
Разом із Володимиром до студентів приїжджає дружина. Обом ставлять купу питань: як пережили рік полону? Як пройшов обмін? Як жити з протезами обох рук? Обидва говорять не тільки про минуле, а і про нинішню боротьбу партизан в окупації та перспективи України. На останок екс-бранець Кремля екзаменує аудиторію.
Кто знает, кто такая Ирина Довгань? Один. Кто знает историю про распятого мальчика? Раз, два, три, четыре, пять.
За незнання Жемчугов молодь не звинувачує. Говорить – винні дорослі. І щоб суспільна байдужість не спричинила втрати державності, він вже провів понад 40 зустрічей у різних областях. Після Харкова буде Київщина.
