Коли тобі 15, і ти навічно став історією України. І завдяки твоїм вчинкам і думкам країна житиме, але 15 тобі лишиться назавжди. Історія харківського школяра Данила Дідика надихнула творців на створення музичного альбому. Підліток загинув в теракті на марші у 2015 році. Автори назвали проєкт “Так працює пам’ять” і хочуть нагадати про внесок Дані і української молоді в боротьбі за державність. Яким був Данило і як його шанують у рідному Харкові, дізналися наші журналісти.
Минуло 4,5 роки, а в кімнаті Дані батьки не змінили нічого. Єдине – додають нові портрети, їх часто дарують художники. А ось нових фото тут вже не буде. Данилу Дідику назавжди лишилося 15.
Десятикласник Данило Дідик загинув 22 лютого 2015 року. Його вбили терористи, що підірвали протипіхотну міну в мирній колоні людей. Підліток був учасником ходи на честь річниці Революції Гідності, одним із перших йшов проспектом Григоренка, коли пролунав вибух. Вбивчий удар прийняла припаркована машина, але 11 людей поранило, а ще 4 харків’ян загинули.
Поранений ще добу після вибуху боровся за життя. Але ураження виявилися занадто серйозними. Що сталося зі старшим братом Ніка починає розуміти тільки зараз. Згадує, як разом гралися і хоче, щоб Даня похвалив за першу медаль у плаванні та взяв із собою на поле.
Однолітки хлопця закінчили школу, створили родини, вчаться у ВИШах. У Дані цього не буде. Замість студквитка – на столі відзнака “Народний герой України”. Данило загинув, щоб мали змогу жити інші. Він носив жовто-блакитну стрічку, коли за неї в Харкові могли вбити. У день вибуху сказав батькам: іду до друзів.
Андрій Дідик, батько Дані:
Он очень бережно к нам относился. Поэтому он все, что рассказывал. Садил меня напротив, и рассказывал потом, как происходило, о каких-то акциях, где они закрашивали флаги, еще что-то. Просто, зная Данин характер, я знаю, что запретить ему невозможно было.
Впертий і з переконаннями. До нього з повагою ставилися дорослі друзі. Підліток разом з активістами “тримав у колоні периметр” – так активісти від нападів охороняли людей всередині. Поліцейського кордону було замало. Як і перевірки, яка просто не виявила схований боєприпас.
Андрій Дідик, батько Дані:
Была прямая трансляция по ICTV, ее прервали и диктор сказал, о том что срочная новость – в центре Харькова произошел взрыв, данных о пострадавших пока нет. Я тогда четко почувствовал, что с Даней что-то случилось.
Зараз Данило – трагічний символ харківського супротиву “руському миру”.
Андрій Дідик, батько Дані:
Если даже не в отношении Дани, а в принципе, граждане Украины будут всегда понимать, какой ценой что в этой стране добывается, то тогда, наверное, таких прецедентов их не будет. Знаете, мне одна женщина сказала, что, наверное, мы очень легко получили независимость в 91 году.
На згадку про підлітка проводять футбольний турнір, назвали його іменем пластовий курінь і дитячу спортшколу на Дніпропетровщині. У рідній школі №11 тільки за 3 роки після смерті відкрили меморіальну дошку, а присвоїти ім’я відмовилися. Не допомогла навіть петиція – де за це зібрали 5 тисяч голосів. Мовляв, не хочуть перетворювати школу на кладовище. Поки в педагогів така шокуюча мотивація, волонтери та музиканти готують запис альбому, який присвятили Дані. Приєднаються десяток відомих гуртів. Вже є треки з KOZAK SYSTEM, «Брати Гадюкіни», «Широкий Лан». Пообіцяли приєднатися Антитіла, ТНМК і Валерій Харчишин та інші. Проєкт ініціював Руслан Горовий і його вірш “Ми ніколи з тобою не виростем…” І поки українцям і досі вимушені нагадувати про жертви заради них, батькам лишилася навічна згадка про втрату.