У Харкові унікальний незрячий художник Дмитро Дідоренко створює самобутні картини

400 картин у 15 країнах світу, музеях і особистих колекціях. І це попри те що їхній автор зовсім не бачить. У Харкові живе унікальний художник Дмитро Дідоренко. Чоловік втратив зір, але від творчості відмовитися не зміг. Щоб продовжити малювати, йому довелося винайти свою мистецьку техніку. Як з’являються яскраві та самобутні картини дізналися наші журналісти.

Дмитро Дідоренко готується показати нову картину. Сміється, зривати полотно не треба. Його робота схована під кількома сантиметрами паперових лекал.

У 23 роки Дмитро втратив зір. Сталося вибух під час розкопок поховання Другої світової. Але вже за 4 місяці, ледь не на лікарняному ліжку, знову взявся за фарби.

 Дмитро Дідоренко, незрячий художник:

Если я не рисовал бы, не продолжил бы, я бы просто погиб от горя, от боли. Как не реализованный человек.  Хотелось очень рисовать, понимаете?  Отсутствие зрения не являлось уважительной причиной. То есть желание рисовать было настолько велико, что я брался и делал.

Та малювати як раніше Дмитро не міг – довелося добре подумати, як це тепер робити.

Чтобы ее нарисовать, нужно очень много выклеить таких штучек.

Ніхто у світі так не малює. Проте патентувати свій спосіб харків’янин навіть не думав. Малювання через складну систему трафаретів робить його твори унікальними й водночас занадто важкими для плагіату. До втрати зору художник створив більше 7 сотень картин, після – вже 400. Говорить, образи часто приходять уві сні. Відтворює їх такими ж яскравими – мінімум 1 000 відтінків, зазвичай кольорів утричі більше.

Я использую в заднем плане – первые 4 беру, вторые 4, я использую в средний план, а последние, более насыщенные, я использую передний план.

Харків’янин продає свої картини в Україні та закордоном. Зараз націлений на підкорення мистецьких ринків в Японії та США. Проте виїжджати кудись не хотів би, дуже переживає за країну та поранених на Донбасі. Пережив рани та реабілітацію. Усім, хто надумав складати руки, пропонує поглянути на картини. Він довів: можна робити неможливе.

Дмитро Дідоренко, незрячий художник:

Реализация – это самое сильное лекарство. Знаете, раны победителей заживают быстрей. Душевные, физические, швы там и так далее.

Колекціонери цінують Дідоренка не тільки за самобутність у техніці й кольорове багатство, а і за невичерпний позитив у картинах. Сам автор називає їх “мармеладом для мислячих”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *