Коли твій під’їзд – полотно гідне музею. У Харкові намагаються врятувати унікальний розпис, якому виповнилося 104 роки, як стало відомо Вісті Ньюс. Стіни колишнього маєтку розписав відомий український художник Микола Самокиш. Картини баталіста бережуть у світових музеях, а єдина вціліла монументальна робота десятиріччя зсипається на підлогу. Вартість порятунку майже мільйон гривень. Нині активісти подали проект реконструкції живопису на конкурс міських ініціатив. Іншої можливості зберегти пам’ятку українського модерну може вже і не бути.
Анна Черненко, журналіст:
Будинок-скринька, під’їзд-галерея. Як тільки не назвали маєток на Мироносицькій, 44. Він збудований у 1912 році і був однією з кращих пам’яток неомодерну початку 20 століття. Та за радянських часів вбити неоукраїнські мотиви намагалися всіма можливими способами. Прибрали скляний купол і башти, добудували два поверхи. Але душа дому збереглася в унікальних візерунках Миколи Самокиша. Столітній живопис половину свого життя був схований під побілкою.
Наталя Нечепуренко, автор проекту порятунку розписів Миколи Самокиша:
В 30-е годы этот дом облюбовал наш департамент НКВД. Ничего лучше не придумали, как их просто забелить.
Цікаво, що саме шари побілки і зберегли столітній розпис. У 70-тих перші дослідники знайшли та відчистили частину візерунків. Із того часу картини Миколи Самокіша є в Ермітажі, Харківському художньому музей і в житловому під’їзді. До всього, це єдине монументальне полотно всесвітньовідомого художника, що вціліло в оригіналі.
В’ячеслав Шуліка, реставратор:
Харьковский модерн или харьковскую живопись начала 20 века дореволюционного периода представляют фактически три памятника нашего города. Одни из них – росписи дома Бойко. Поэтому для Харькова и для Украины эти росписи представляют, они являются бесценными.
Художник зазвичай малював війну, але для маєтку Бойка, зробив виключення. На стінах квіти та геометричні орнаменти. Культурологи і досі вражені поєднанням мотивів сходу та заходу України.
Анна Черненко, журналіст:
На цій стіні було пано Сергія Васильківського. Нині не лишилося жодної копії картини. Єдине, що знають дослідники, тут ніби у вікні можна було роздивлятися сільський пейзаж.
На цій стіні було пано Сергія Васильківського. Нині не лишилося жодної копії картини. Єдине, що знають дослідники, тут ніби у вікні можна було роздивлятися сільський пейзаж.
І якщо оригінальне пано повернути вже не вдасться, то врятувати квітковий розпис реально. Реставратори нарахували 7 шарів фарби над візерунками Самокиша.
В’ячеслав Шуліка, реставратор:
Самый сложно убираемый первый слой, который был нанесен в 30-е годы при Сталине. Это слой масляной шпаклевки, который за последние 70, он окаменел. За год, за полтора года можно этот подъезд полностью восстановить.
Міські активісти більше 10 років оббивають пороги чиновників, щоб отримати фінансування на реконструкцію. Зараз подали проект на конкурс міських ініціатив. Переможці отримають по мільйону гривень, і цього саме вистачить на відродження живопису та збереження його для нащадків.
Наталя Нечепуренко, автор проекту порятунку розписів Миколи Самокиша:
Этот подъезд таит в себе столько тайн, что разгадывать мы их будем еще и разгадывать. И когда архитекторы снимут слой за слоем, может быть, еще что-то интересное откроется. Потому что мне бы очень интересно было узнать, что же находится вот здесь? Потому что полтора метра орнамента мы вообще не знаем.
Поки ж незаконсервований розпис осипається на підлогу і зникає з будинку разом зі сміттям.
Підписатися
