Їх називають “діти дощу” та навішують довкруги них купу стереотипів. 2-го квітня у світі проходить день розповсюдження інформації про аутизм. У Харкові працює унікальний центр “ДОМ”, в якому вчать, соціалізують і розвивають особливу малечу. Робота з дітьми проходить за прикладом Ізраїля та АВА-терапії, яка дає ключик до поведінки дитини-аутиста.
Андрій-аутист. Він вчиться у звичайній школі з тьютором, але окремо потребує додаткових занять. І хоча йому складно вести діалог, він набагато випереджає багатьох однокласників у знанні англійської.
Хлопчик малює, грає на синтезаторі, навчився пірнати з аквалангом.
Віталія та Андрій Тарасенко:
Это первостепенная задача родителей – не упустить время. Чем раньше мы дадим им возможность заниматься, чем раньше начинается поведенческая терапия, чем раньше выясняется, где есть слабые места, тем лучше и больше у них шансов вести нормальный образ жизни. Прижиться в этом социуме как обічній нормальный человек.
Але щоб у дитини з розладом аутентичного спектра був шанс для нормального життя, наприклад, в Ізраїлі існує особлива навчальна система. Її запровадили в Харкові. Євген Федорчук організував громадську організацію та освітній центр “ДОМ”, у якому вчаться особливі діти.
Євген Федорчук, засновник громадської організації “ДОМ”:
Это не болезнь. Это просто особенные дети. Я понимаю родителей, у которых есть такие дети. Я сам такой. Я понимаю, насколько это тяжело морально. Я понимаю, насколько это тяжело материально.
Разом із сином Євгена Олексієм у центрі вчаться три десятки дітей. З урахуванням проблем кожного складається навчальна програма. Ніна спеціально приїхала з Ізраїля, щоб допомогти українській малечі. АВА-методика включає розвиваючі заняття, логопеда та мистецтво. Через малювання та музику “дітей-дощу” вчать розмовляти та вести діалог.
Ніна Макаров, аналітик поведінки:
Это не работа курсами, сеансами, таблетками и так далее. Это занятия, которые нужно проводить постоянно. Ребенка надо насыщать постоянно, он как губка. Обучать его каким-то новым навыкам, обучать социализации, диалогу, коммуникации.
Аутизм – немає бути соціальним діагнозом, наголошують батьки особливої малечі. За умови підтримку в державі аутисти стають підприємцями, науковцями, будь-ким.
Ірина Бабаченко, мати вихованиці центру:
В странах пост-СНГ, допустим, в Польше, открывают какие-то пиццерии, домашние кафешки, там где там уже не дети, а взрослые с аутизмом. Они могут и печь пироженки, и работать официантами, делать кофе. Какая-то альтернатива есть. Мало того, в Израиле они даже служат в армии. Есть специальные подразделения для высокофункциональных аутистов.
Дослідження доводять, що зараз кількість дітей-аутистів зростає. Особлива дитина народжується раз на 6 десятків малюків. Проте українські реалії, наголошують у центрі, як і суспільство і досі не можуть дати гідного життя таким дітям і часто навіть не готові до їх сприйняття.