Історія зміни Чорнобиля за 30 років: Прип’ять — місто-привід

32-га річниця з Дня аварії на ЧАЕС. Найбільша в історії людства техногенна катастрофа сталася в ніч на 26-го квітня 1986 року. З року в рік згадують про наслідки від вибуху та радіоактивного забруднення. В атмосферу потрапило 190 т радіоактивних речовин. 31 людина загинула одразу після аварії. 600 тис. ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації, що потягло невиліковні хвороби. Близько 200 000 осіб були евакуйовані із зон забруднення. В Україні з’явилася 30-км зона відчуження. Ми хочемо згадати, якими були міста там і показати, як їх змінили 30 років.

Чорнобильська катастрофа. В уяві спливають чорно-білі фото покинутих будинків, пустих проспектів і вивернутого зсередини реактора. Так бачити трагедію на ЧАЕС привчила хроніка та документальні фільми.

Але що було на місці сучасної зони відчуження 32 роки тому. До вибуху о пів на другу ночі? До того як радянське місто мрія перетворилося на місто-привид.

Прип’яті ледь виповнилося 16 років. Місто заснували в 1970 для життя атомної станції. Прип’ять називали «білим містом», і стати його мешканцем можна було тільки за запрошенням.

Антон Юхіменко, супроводжуючий у Чорнобильській зоні відчуження:

Сейчас мы находимся с вами на центральном проспекте Ленина. Это центральный проездной проспект города Припять, то есть это строилось фактически по аналогу с бульваром Шевченко. Там идет наша полоса по правилам дорожного движения. Это противоположная, навстречу к нам. И по средине была такая большая парковая зона с тополями и были еще красивые скамеечки. Это была парковая зона. И отличие Припяти от всех городов, со слов очевидцев, которые сюда приезжали, от остальных городов и Советского союза. У них перед собой всплывала белокаменная Припять красивая. У всех был эффект, что везде серо вокруг, а здесь так красиво. Заезжали сюда и видели большое количество мам с колясками. Все думали, боже, какой же замечательны город. Они расцветали, думали, что приехали в рай. История про Припять, как про самый продвинутый город, где было огромное количество молодых людей, умных людей, она начала распространяться по всему Советскому союзу… на реальных фактах.

Тепер уся Прип’ять, без перебільшень, — своєрідний парк. Висотки обабіч проспекту ледь проглядаються за 30-річною зеленою паростю. На думку спливають джунглі, тільки з поправкою на українську рослинність.

Проспект, який під’їла зелень, приводить до центра Прип’яті.

Антон Юхіменко, супроводжуючий у Чорнобильській зоні відчуження:

І вже за кілька кроків відкривається вид на найвідоміші місця Прип’яті — зіставляючи фото до і після якнайкраще видно плин 3 десятків років.

Прип’ять неможлива без парку розваг. Славетне колесо огляду стало ледь не відоміше за зруйнований реактор. Парадокс, місцина для розваг так і не відкрилася для відвідувачів.

Антон Юхіменко, супроводжуючий у Чорнобильській зоні відчуження:

Вражає, наскільки швидко природа забуває про людину. Спомини про місто зітруться за ще кілька десятків років. Вже розсипаються будівлі. Ось так парти однієї зі шкіл виглядають назовні. На підлозі стлівають підручники в бібліотеках. Провалюються підлоги у назавжди покинутих квартирах.
Прип’ять — це тільки один із сотень населених пунктів, яких не стало. Тільки в Білорусі зрівняли з землею 479 населених пунктів. В Україні ще на першому етапі евакуації був виселений 81 населений пункт Київської й Житомирської областей. Десятки маленьких сіл померли пізніше.

 

Новини. Харків&Україна visti.news

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

bigmir)net TOP 100