Не зрадив присягу і вчить майбутніх військових головного – честі. Кримчанин, десантник, кіборг, і вже кілька років викладач військового ВИШу. Борис Рябуха готує лейтенантів в Університеті повітряних сил імені Кожедуба, як стало відомо Вісті Ньюс. Після 3,5 років на передовій робить максимум для того, щоб у війську служили профі.
Історія Бориса Рябухи – це ледь не всі трагічні точки, на які Росія прирекла українців із 2014-го. Кримчанин і спадковий військовий лишив окупований півострів, не зрадивши присяги.
Борис Рябуха, викладач Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І.Кожедуба:
Как ком в горле стояли для всех. Каждое утро строились перед частью. Тот полк, в котором я служил, они сразу его расформировали. Буквально, месяц-два и его на том месте не осталось. Они там сделали другую часть другой специальности. Поэтому те люди, которые там служили, их просто попереводили.
Вже в квітні 14-го Борис був на сході України. Десантник 95 житомирської бригади наступні 3,5 роки провів в АТО. Піски, бої за ДАП, Карачун і ще десятки міст.
Борис Рябуха, викладач Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І.Кожедуба:
Были такие случаи, когда водитель горящий БТР из-под ДАПа. Начал оттуда выезжать, в него попало РПГ, он загорелся. На этом горящем БТРе он все-таки его оттуда вывез. До первого блокпоста нашего. Его там затушили, отремонтировали и он дальше ездит.
Зараз майор, а тоді капітан, возив через тил бойовиків боєприпаси для бригади. На його очах звільняли Слов’янськ і Лисичанськ. Чи не найважче було, коли на 10 місяців перевели на Чонгар.
Борис Рябуха, викладач Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І.Кожедуба:
Это админграница с Крымом. Это такое место было – почти на родину вернулся. С него очень хорошо видно Крым, спостережний пост там был. На него вечно поднимаешься, и так хорошо… Правда, не очень хорошо смотрится российский флаг над Крымом.
Демобілізувався Рябуха у 2017, але від боротьби за країну не відмовився. Колись отримав фах у Харкові – в Університеті повітряних сил. Тепер саме тут щодня викладає курсантам. З його рук на передову ідуть як і він бойові офіцери.
Борис Рябуха, викладач Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І.Кожедуба:
Лучше свой опыт направь в нужное русло. Будешь учить людей на своем опыте. Это будет более полезно, чем где-нибудь будешь в Киеве просто будешь сидеть в кабинете.
Вже в Харкові у Бориса народилася третя донечка. Жартує, мала взяла від батька військові замашки і не ходить, а крокує.
Поки Борис воював за мільйони українських родин, його сім’я пройшла свою війну. Середню доньку з татом знайомили по фото. Старша засинала, обіймаючи замість тата плакат із його фото.
Марина, старша донька:
Когда мы жили в Житомире, мне было 6 лет и я ходила в первый класс. И я там подружилась с несколькими девочками. Они говорили, а вот мы с папой то сделали, а вот мы с папой то сделали. Потом я приходила домой, прыгала на кровать и рыдала.
Анна Рябуха, дружина військового:
Потихонечку адаптировались, в кругу семьи. Мы его очень любим. Мы очень счастливы, рады, что он с нами. Когда семья в сборе, что может быть лучше?
Харків став для родини Рябух другим домом, але понад усе Борис мріє колись показати донькам Тарханкут в українському Криму.