Харківський будинок «Слово» — машина репресій на один дім і мільйони знищених у СРСР

20-го травня в Україні вшанували жертв політичних репресій, як стало відомо Вісті Ньюс. Мільйони людей в РСРС перемолола репресійна політмашина. У СБУ говорять про понад два мільйони 800 тисяч жертв депортацій і розкуркулень. Тільки в 1937 році органи НКВС розстріляли 16,5 тисяч українців. І це лиш ті цифри, які змогли встановити. Яскравим прикладом безжальності та цинічності радянських катів став харківський Будинок «Слово». У кооперативну п’ятиповерхівку заселили письменників, щоб потім один за одним вивозити їх на допити, розстріли та заслання. І досі невідомі дати смерті та місця поховання багатьох колишніх мешканців «Слова».

Усе починалося, як казка. У 1929 році у Харкові на вулиці Червоних Письменників звели новенький будинок із великими квартирами та затишним подвір’ям. І головне — виключно письменницький. Навіть спроектували п’ятиповерхівку у формі літери «С» — що значить «Слово».

Марина Куценко, ст. науковий співробітник Харківського Літературного музею:

Павло Тичина — вже відомий на той час поет жив у редакції в якомусь кабінетику і спав на газетах, тобто навіть не мав ліжка. Інші тіснилися в якихось квартирках із випадковими сусідами. І, звісно, коли виникла ідея десь всередині 20-тих створити власний кооперативний будинок, то це зустрілося, звісно, на ура!

За цими вікнами снідали та творили Хвильовий, Остап Вишня, Куліш, Яловий, Багряний і ще десятки письменників. Для них навіть сходи в під’їздах оббили тканиною, щоб ніщо не заважало писати. Але ця ж оббивка зробила нечутними й кроки НКВсників. Будинок-мрія ледь не одразу після здачі перетворився на пастку. Письменників звинувачували в зраді та антирадянській діяльності й нищили. Один за одним.

Марина Куценко, ст. науковий співробітник Харківського Літературного музею:

Перша арештована була ще в перші місяці, але про це мало хто знає, і як точку відліку початку репресій у Будинку Слово вважають арешт Михайла Ялового, він же Юліан Шпол, його псевдонім.

Ялового заарештували в 33-тьому. За два тижні після цього у своїй квартирі застрелився його друг Хвильовий. Його просто не встигли схопити. А хвиля арештів тільки набирала обертів. З 66 квартир Будинку «Слово» вивезли на допити, ув’язнення та розстріли більше ніж половину мешканців. Примітно, що письменницький дім мав своє бомбосховище, але воно не захистило митців від нічних візитів чорних воронків.

Анастасія Ковальова, мешканка Будинку «Слово», живе в екс-квартирі письменниці Н.Забіли:

Несколько арестов 32-ой, и потом начинается 33-тий — их повально, потом убийство Кирова, и взяли кучку в декабре 34-того. На тот момент этот дом обходили, чтобы случайно тоже не загреметь. Этот дом был сосредоточением того, что происходило в 30-тые годы по всей стране.

Радянська машина репресій не вибачала і не звільняла. І для багатьох українських письменників місцем поховання стали розстріляні ями в урочищі Сандармох у Карелії. Там кати НКВС вбили 9500 людей, і серед них і сусідів із Будинку «Слово» — Куліша, Курбаса та інших.

Анастасія Ковальова, мешканка Будинку «Слово», живе в екс-квартирі письменниці Н.Забіли:

Костюк уехал, прятался. Он уехал из дома, а когда он вернулся сюда, уже части не было. Уже не было ни Кулиша. Хвылевой — это самоубийство, Вышни не было. И он пишет, что все, этих людей нет.

Цікаво, що політрепресії пройшлися і по прибічникам СРСР. Так не оминуло знищення драматурга Микитенка, якому згадали «куркульське» походження. Він потрапив під другу так звану «партійну чистку» письменницького дому. Будинок із дурною славою арештований у 32-гому Іван Багряний перейменував просто та чесно — зі «Слово» на «крематорій».

Новини. Харків&Україна visti.news

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

bigmir)net TOP 100