Харківська Хатіко чекає на господаря вже чотири роки

Історія собачої вірності розлетілася між всіма працівниками Харківського авіаційного заводу, як стало відомо Вісті Ньюс. Дворняга вперше прийшла до прохідної на початку літа 2014. Саме тоді на злітній смузі «ХАЗу» висаджувалися гелікоптери з пораненими бійцями з АТО. З того часу руда дворняжка жодного разу не вийшла за територію підприємства. Все на когось чекає. За чотири роки життя на заводі собака стала повноправним членом команди. Має своє робоче місце та неординарні вимоги до їжі. Любить курятину, солодощі та горіхи. Познайомилися з Джулею і наші журналісти.

Саме так вже кілька років поспіль починається робочий день Олени та Ірини. Одні кличуть тваринку Джульєтою, інші лагідно називають Атошкою. Про те, як чотири роки тому кудлате собача потрапило на територію заводу тут і досі ходять легенди.

Ірина Галіщева, контролер Харківського авіаційного заводу:
Джульеточка появилась у нас, когда начали летать вертолеты, привозить раненых. Вот она появилась именно в этот момент. Она бегала по заводу, по территории. Не могла понять, где она находится и что с ней.

Олена Камєнєва, начальник зміни Харківського авіаційного заводу:

Потом пошли слухи о том, что вроде бы как она прилетела с одним из раненых бойцов. Вот и поэтому она его ждет, никуда не уходит и мы надеемся, что она дождется.

Тривалий час руда дворняга не могла знайти собі місця. Людей боялася та постійно когось виглядала. Працівники заводу припускають, що одного з тих самих поранених бійців.

Олена Камєнєва, начальник зміни Харківського авіаційного заводу:

Первое время выбегала за скорыми за проходную, возвращалась, потому что видимо как будто ждала кого-то, на место возвращалась. Вот скорые как заезжали, она за скорыми выбегала очень часто. Выбежит за центральные ворота и вернется.

Та осінній холод змусив зажурене собаченя зайти на прохідну заводу. Тоді дівчата і почали її підгодовувати. А трохи згодом Джуля стала повноправним членом колективу. Навіть місце робоче своє з’явилося — у куточку на теплій підстилці.

Олена Камєнєва, начальник зміни Харківського авіаційного заводу:

Она никуда не убегает, видите. Она не покидает территорию, она может выйти за проходную, но далеко — нет. Возвращается обратно. Мы думаем, она надеется и ждет. Жуличка, да?

За чотири роки життя на заводі Джульєтта навіть знайшла свого обранця.
Ірина Галіщева, контролер Харківського авіаційного заводу:

Она готова была их в клочья разорвать. Она не подпускала никого за эти 4 года. Никого. Они подбегут, хвостиком виляют, а она готова их порвать на части. А в этом году все-таки наверное по душе попалась собачка. Но 4 года — боже упаси. Она как видит этих собак, это все, это что-то страшное. Рычит, прыгает… Никого не подпускала. Вообще она собак у нас не любит.

До милої рудої дворняги Джулі вже звик весь завод. Ірина навіть намагалася забрати її до себе додому. Але собача не хоче йти звідси аж ніяк. Хоча і прощатися з улюбленицею буде важко, дівчата все ж сподіваються, що її чекання винагородяться. І колись поранений солдат побачить її по телевізору чи в інтернеті та повернеться за тваринкою.

Новини. Харків&Україна visti.news

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

bigmir)net TOP 100