Коли трохи за двадцять, а за плечима війна. Дмитро Тимошенко у 19 підписав контракт і став навідником танкового екіпажу. Зараз молодик лишень другокурсник Військового інституту танкових військ, а заразом і бойовий ветеран АТО та ООС.
Авдіївка. 6 кілометрів до Донецька. У 2017 після ДАПу вся увага проросійських бойовиків була прикута до околиць містечка: промки та шахти Бутівка. У цю м’ясорубку після 3 місяців учебки потрапив 19-річний Дмитро.
Дмитро Тимошенко, ветеран АТО, другокурсник:
Перший мій жахливий, як сказати, досвід цієї війни – був в Авдіївці. Найважче було звикнутися з тим, що будь-якої миті тебе може не стати. Не стати твоїх товаришів, побратимів. Це був страх на перших етапах, але потім пройшло.
Юнак із Сумщини – сирота. Пішов воювати не за родину, а за країну. За сім’ю став екіпаж танку. Від обстрілів захищали побратими та броня. Жартує, знає про Т-64 і Т-72 – усе.
Навідник одразу за першим контрактом підписав другий. Воював 2 роки в АТО та ООС. Куди важчими за обстріли стала відсутність перемог чи хоча б руху.
Дмитро Тимошенко, ветеран АТО, другокурсник:
Іти наказу вперед немає, а вогонь по нам ведеться. Копаємо, облаштовуємося, маскуємося.
І хоча контракт закінчився, розлучитися з бойовою машиною Дмитро не зміг. Зараз військовий на 2 курсі Інституту танкових військ. У ВИШі з 2014 року звикли, що їх курсанти бойові, до казарм прийшли з війною за плечима.
Олександр Серпухов, начальник Військового інституту танкових військ НТУ ХПІ:
Дмитро понад усе вірить у перемогу. Та обіцяє, такі як він – бойові офіцери – зроблять українське військо надпотужним.
Дмитро Тимошенко, ветеран АТО, другокурсник:
Моє таке бажання – хочу повернутися назад у військо. Бо коли вже там побув, притягує. Повернутися у військо, стати гідним офіцером. Щось змінити у цій армії, щоб було краще. Зараз і так усе міняється, хочу внести якийсь вклад. Я не знаю – бути людянішим, бо в нас в армії якось так сталося, відголоси радянського союзу дуже дають про себе знати. Я хочу це змінити.