Фільм «Наші котики» – смішно, боляче, гордо та абсолютно неполіткоректно

На війні неможна без сміху, навіть якщо поруч смерть твоя чи чужа…

Із 30 січня у прокат вийшли «Наші котики». Але повні зали збирали і передпокази цієї стрічки. Ще б пак! Перше українське неполіткоректне кіно обіцяло здивувати від старту. Тут і кагорта неочікуваних продюсерів (Марко Супрун та Уляна Супрун, Ігор Савиченко, Володимир Тихий, Дмитро Кожема та нащадок лідера українських націоналістів Степан Бандера), і реальні історії бійців в основі сценарію, і тизер, в якому руїни Кремля…

З особистого. Йти на перед показ було цікаво, та водночас важко. Із чого можна сміятися, коли згадки про 2014 змушують зціпити зуби? Виявилося, розплакатися та реготати можна буквально в одну мить. І так реагувала вся зала Планети кіно.

Харкову пощастило побачити на передпоказі режисера та автора сценарію Володимира Тихого та акторів Віру Климковецьку, Станіслава Бжезінського та Дмитра Хом’яка. До початку стрічки невеличка розмова та фотосесія. Опісля показу більш ніж година спілкування з глядачами.

Режисер Володимир Тихий щиро розказує про найчорніший і найсмішніший момент «Котиків»:

Це момент, коли група проросійських бойовиків, яка приїхала забирати своїх поранених і вбитих, вони тікали. І так там збіглися всі музи, що воно вийшло надзвичайно епічно, і комічно.

Без спойлерів: ніколи не думала, що можна сміятися з такого… але можна

Тихий додає:

Це в пресі та газетах якихось такі моменти чи лексику уникають, а наше кіно наближене до реальності. Ми максимально намагалися передати певні колоритні речі. Звичайно, неможна було обійтися без неполіткоректних моментів.

Це і туалет-відмінник на передовій, і Путін-втікач у матрьошці, і селфі на тлі палаючих танків…

Першу половину фільму у залі відчувається напруження. Дехто з глядачів навіть виходить. Занадто важко дивитися на розгублених актора, інженера, продавця квітів і футбольного тренера… Усі вони пішли добровольцями захищати країну, але від воїнів у них тільки форма. Розгубленість – це головна риса стрічки на її початку. Напевно, як і початку бойових дій на сході України. Недарма друга частина назви фільму «Як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з елементами тимчасового воєнного стану»
Далі фільм – це наша нова армія, яку створили ніхто інший – добровольці. Тут стане місця і сльозам, і сміху. І, головне, гордості за своїх. Зал аплодував стоячи. І другу хвилю оплесків фільм зірвав, щойно після титрів пішло відео, зняте на передовій.

Автори не змогли вмістити всі історії, почути від бійців. Занадто мало година 45 хвилин. Але в самий раз, щоб нагадати тим, хто забув про пошану до добровольців.

Сеанси «Котиків» стартували. Місця в кінотеатрах викупають заздалегідь. Наша особиста рецензія – сходіть в кіно, бо це «Наші котики».

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.